Дитинство лагідне, Хоч ми і зналися
з думами втішними, в ту пору з бідами,
бідне, незрадливе, в річці купалися,
з мріями світлими. в долині бігали.
Бігали, гралися
з друзями вірними,
за працю бралися,
з думами різними.
Корівок пасли ми, Справлялись вміло ми
й сіно сушили. і були гордими.
З вилами й сапами,- В нас було правило,-
все ми робили. завжди буть добрими.
Тож, були добрими,
і навіть, щедрими,
тих виручали ми,
що були слабшими.
Ішли до школи ми, Та йшли із радістю
напівголодними, стежками довгими.
в зношенім одязі, Добре навчалися
бувало й босими. й знов були гордими.
Хоч помилялися,
не були грішними.
З усім справлялися
й були успішними.
Так і ставали ми Поміж розмовами
майже дорослими. і суперечками,
І під каштанами, шукали нове ми,
вели розмови ми. поміж доречними.
В клубі збиралися,
безмежно-бережно.
Там розважалися,
нам було весело.
І працювали ми, Ходили парами
й знову навчалися, і посміхалися.
ходили парами, І вже під вербами
й груп не цуралися. ми цілувалися.
Дні були сонячні,
вщерть переповнені.
Вечори зоряні,
щастям наповнені...
То ж була - молодість,- Дитинство, молодість,-
зорями квітчана, додають сили.
сповнена гордості, В них наша гордість
сонцем засвічена. і ми щасливі.
У наших подихах,-
ті давні роки.
І нині в спогадах
вони глибокі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695801
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.10.2016
автор: геометрія