Моя ненька Україна,
Всвишнім дана, ця земля,
Весь цвіт, скинула калина,
Не чути співу солов`я.
Вона в багрянім віночку,
Прийшла, вже осіння пора,
Синочка проводжа й дочку,
На Сході, знов іде війна.
Біда, люди душа болить!
Навалу,як зупинити?
Вже третій рік земля димить,
Як рідную захистити?
Прошу, Боже прости мені,
Того Моторолу вбили,
Це радість та напевно гріх,
Усім хлопці відомстили!
Ридання, болі матерів,
Почув Всевишній прохання,
За тих загиблих всіх синів,
За муки всі та страждання.
І знов, течуть гіркі сльози
А перед очима Майдан,
Згадала церковні дзвони,
Як чума, то зайшов тиран.
Чого і що йому треба?
Отруту між людей сипав,
Чекав, щоб йшов брат на брата?
Він стільки ж приніс нам лиха!
Чи право, все ж є забути?
Гадаю, певно, що ні!
Себе гідні захистити!
Покласти край страшній війні!
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2016
автор: Ніна Незламна