Коли в тобі лишаєшся лиш ти…

Коли  в  тобі  лишаєшся  лиш  ти
Без  лоску,  без  пихи,  лише  в  надії,
Наводжу  я  невидимі  мости
Понад  розпук...  І  розпач  мій  -  маліє...

І  віщі  сни  збуваються  нараз,
І  хочеться  співати  й  просто  жити.
Та  у  воді  надуманих  образ
Всі  сумніви  відразу  розчинити.

І  миті  й  літери  зливаються  в  очах
В  один  вітраж,де  променева  злива...
І  знов  здається:  що  до  тебе  -  змах
Моїх  повік,  і  все  за  мить  -  можливо...

Коли  в  тобі  лишаєшся  лиш  ти,
Те,  що  на  споді  серця-  пломеніє.
І  зводяться  невидимі  мости
Над  тим  бездонням,де  любов  зоріє...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695725
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.10.2016
автор: Вадим Димофф