Мій вічний хрест, моя болюча рана,
З тобою і лягаю , і встаю,
Вмиваючись сльозою аж до рана,
Народе мій, я так тебе люблю !
За твою щирість я пишаюсь до нестями,
За найлюдськішу в світі доброту,
Хай ворог затавровує " рабами",
Тобі до ніг любов свою кладу.
Сусід зрадливий зве нас холуями,
Васалами незнаної москви,
А ти летиш над землями піснями,
А ти покликаний талантами цвісти.
Співай по світі свою добру славу,
Народе мій, ти гідний, як ніхто !
Пишатись хочу за свою державу,
Не ждати "груза 200" із АТО !
Вже час, народе, світлу вишиванку
Вдягати в свято і на кожен день,
А не лякатися новин щоранку...
І дальше хати... нітелень...
Бери наш стяг, юначе синьоокий,
Який батьки нездужають нести.
Заким мізкує білий світ широкий,
Чи "за", чи "проти" течії пливти.
Мій вічний хрест, моя болюча рана,
З тобою і лягаю , і встаю,
Вмиваючись сльозою аж до рана,
Народе мій, над все тебе люблю !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695704
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова