Говорити з собою із вірності

Запитай  в  невідомого  птаха  
Як  його  називають  справді,
Як  летіти  туди  де  не  зимно,
Як  писати  листи  коханій.  
Подолай  кам'янисті  пороги,  
Відчайдушно  скажені  води.  
Відчуваєш  чого  життя  варте  
І  до  чого  ведуть  перепони?  
Швидко  мчати,  та  не  розлитися...  
Жити  так,  наче  ти  ще  живий.  
Подивитися  в  очі  сміливості.  
І  поглинути  тишу  з-під  ніг.  
Пригорнутися,  та  не  вподібнитись,  
Затуляти  руками  думки.  
Говорити  з  собою  із  вірності  
І  прожити  життям  чужим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695695
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Сновида