Часи минулі і прийдешні оминувши вміло,
Лилася Моцарта симфонія крізь час…
І соль-мінорний ніжний звук її, як вітер,
Простором навколо дивився в очі нам.
І «Ста́рий Таллін» віддавав віків тепло,
В фотелі пружні коло столиків вмостившись,
І створювало дзеркало ілюзію кіно,
Простором стін, як в океан, розлившись…
Маестро звуків Вольфганг Амадеус Моцарт
Вдивлявся в нас крізь простір і віки
Й розгублений прийдешніх мертвий погляд
Увись підносив, в радості краї…
І до старо́ї пам’яті валіз
Ключ чарівний умить знайшовся,
І спо́кою забутого кальян
Розморено легенями вдихнувся…
20.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695672
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Лєна Дадукевич