Ідуть дощі холодні,
І ти йдеш між дощів,
Не вчора, не сьогодні,
Любов свою згубив.
Не вчора, не сьогодні,
Багато літ тому,
Не хочеш йти додому,
Лишив її саму.
Ту, що тебе чекає,
Під дощ біля вікна,
Вона все відчуває,
Вона давно все зна.
Вона читає вірші,
Що в зошит пишеш ти,
Присв'ячуєш їх іншій,
І біль, до німоти...
На підвіконні квіти,
Теж плачуть із дощем,
Забула їх полити,
Через чекання щем.
А в іншім кінці міста,
Живе міфічна інша,
Не краща, і не гірша,
Та в її серці тиша.
В її на серці спокій,
Ти вже давно забутий,
Й до тої твої кроки,
Що пробачає й любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2016
автор: Надясемена