Сонце потроху підсовується до обрію, невблаганно розтягуючи тіні, так, що дорога вже повністю вкрилась прохолодою від дерев, що ростуть вздовж неї. Самі дерева вже потемніли, зробившись більш похмурими. Лише їх верхівки ще осяваються промінням, наче світяться зелено-золотавим відтінком. Автобус доїхав до перехрестя, лісосмуга вздовж шосе поріділа, і асфальт вкрився світлими смугами. Краса краєвидів надихнула її на роздуми.
Осінь асоціюється у нас із жовтим листям, яблуками та збором урожаю. Але для неї осінь - це незабутнє поєднання тепла, світла, затишку, просякнуте гірким димом від вогнищ. Вона обожнює такі теплі дні, як сьогодні, коли можна сповна насолодитися тією осінньою палітрою кольорів, запахів, звуків. Яка ж казкова ця пора! А яке різномаїття барв: сіра з чорними плямами дорога, ніжно-блакитне небо, неначе невагома хустинка, що огортає Землю, білі, сіроблакитні хмарки, мов шматочки вати, застигли високо вгорі. Сіро-жовта трава вздовж дороги змінюється вже по-осінньому зеленою, такою, що озимина, що проросла на полі вздовж дороги, здається непридньою, занадто яскравою. А дерева - то справжні осінні палітри, на яких природа змішує зелені, жовті, червоні, сірі і коричневі фарби, а в результаті утворюються найрізноманітніші відтінки та поєднання. Вона заплющила очі і задрімала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Анічка Заровська