Ховав туман вечірній денні ноти
І запал холодив пекучий мій,
Блукали тіні, наче гугеноти,
Яких підвів святий Варфоломій.
І вирушали спогади в мандрівку,
Повчала тиша – вічний богослов,
Та вітерець облизував верхівки
Занурених у темряву церков.
Загадки й таємниці прокидались,
І відповіді навіть де-не-де.
І дихав спокій. В ньому відчувалось
Щось чисте і по-справжньому святе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695471
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2016
автор: rutzt