Дрімав похмурий, чорний ліс
У макраме сплетінні.
Один яскраво сяяв лист –
Останній лист осінній.
Все листячко давно в смітті –
Перетлівало тихо.
А цей - усе на висоті,
На щастя, чи на лихо.
І звідки сили дістає?
Триматись, знаю, тяжко.
Таємний стимул, мабуть, є –
Ота співоча пташка.
Вона, бувало, прилетить
І біля нього сяде.
Листок у захваті тремтить,
Як чує серенади.
Її не стало. Пожовтів,
Оплакуючи літо.
Триматись більш не захотів.
Зірвався. Тихо полетів –
Нема для кого жити…
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695435
Рубрика: Балада
дата надходження 19.10.2016
автор: Ніла Волкова