Дивлюся я на хмаровища,
кудись пливуть у небесах.
Когось несуть на кладовище,
сумні всі рідні у сльозах.
Десь спорожнів і двір, і хата,
душа злітає в небеса.
Не стало мами, може тата,
буде приходить лише в снах.
Чиєсь життя уже скінчилось,
у інший світ вже відплива,
уже десь в небі розчинилось,
в житті без горя не бува.
Живі усмішки, як калина,
в рідних серцях лишають слід.
Людське життя - Божа таїна,
в дітях й онуках життя плід.
Заграла музика тужливо,
торкнулась серця і душі.
Хтось відпливає... І можливо,
вже між світами на межі!..
Цей світ величний хтось покинув,
може до "того" й не дійшов.
В царство небесне вже полинув,
і вічний спокій там знайшов..
Пройшла процесія далеко,
а я дивлюся їй у слід.
Піднявся із гнізда лелека,
чую: "Курли!" І бачу зліт.
Вже розчинились хмаровища,
знов небо синьо - голубе.
Хтось відійшов на кладовище,
когось лелека принесе!..
Справи у світі усі зримі:
хто - в небеса, а хто - з небес.
закони світу всі важливі,
хтось десь помер, а хтось - воскрес!..
По - різному буває в світі,
буває хтось і на межі.
В земному лагідному квіті,
пишу я оди і вірші!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695422
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.10.2016
автор: геометрія