Увесь трагізм у тому, що любов
та сама птаха: в клітці - то безкрила.
Непіймана ж - махне крилом-вітрилом
і в хвилях неба зникне. Без розмов.
Якщо піймав, та втримати несила,
вона відчує і пручатись буде.
Грудьми заб'ється, щоб розправить крила
і вільною втекти в холодний грудень.
Коли ж в полоні затишно і тепло,
смиренно заспокоїться, обм'якне,
без зайвих слів і непотрібних реплік
своїм крилом огорне і до краплі,
до дна, до скону не покине серця.
Розділить небо навпіл. Стане охоронцем.
Любов - вогонь. Любов - то птаха Фенікс.
Якщо не спалить, зійде тобі Сонцем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2016
автор: Meggi