Бувало ранки, як шампанські корки
З бродіння захмілілого ночей,
На честь нестримного у серці шторму
Салютами стрічали сонця день.
Бувало... Хто тепер у те повірить,
Що ніч — не лише затишок осмут,
Тримають що в утрат болючім вирі
Пусту даремність намагань заснуть.
Заснути — ця химерна звичка плоті
Пірнати час від часу в небуття:
Назвать як жах пірнути незворотньо —
(Пірнеш бо врешті!) смертю чи життям.
Заснуть — душі химерна забаганка
Покинуть часом плоті небуття
Заради тимчасового світанку
Наближення до вічного життя.
Пірнай-зринай, амфібіє-людино,
Примарний вічний мешканцю світів
Усіх можливих (часом — неможливих) —
Живеш лиш там, де б жити не хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695011
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.10.2016
автор: Пересічанський