тіні

Не  приховаю...  Так.  І  це  було.
Не  втримую  в  собі  безликі  тіні.
Бо  тіні,  як  і  люди  тлінні.
І  люди,  як  і  тіні  тільки  тло
мені.    Нікому  більш.  Мені
стояти  перед  Витоком  Великим
під  викорчованим  душею  криком
про  всіх,  хто  був  мені  у  множині.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Маріанна Вдовиковська