Не приховаю... Так. І це було.
Не втримую в собі безликі тіні.
Бо тіні, як і люди тлінні.
І люди, як і тіні тільки тло
мені. Нікому більш. Мені
стояти перед Витоком Великим
під викорчованим душею криком
про всіх, хто був мені у множині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Маріанна Вдовиковська