Маленька планета, маленька людина,
і лава блакитна плює з серцевини,
вона із кристалів, пекельно гаряча,
людина ж маленька, людина незряча.
І що їй робити, куди іти далі,
лавина гаряча, з гарячих кристалів.
То ж ходить кругами, а близько не можна,
планета ж гаряча, із пеклом тотожна.
Людина ж маленька, та ще і незряча,
вона лише бачить, той струмінь гарячий.
Та все ж вона робить ще кроків десяток
щоб нове пізнати,хоча б для нащадків.
Людина маленька, та робить багато,
і вчора, й сьогодні, і в будні, і в свята.
Нащадки прозріють і все зрозуміють,
зберегти планету, напевне, зуміють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694760
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.10.2016
автор: геометрія