Серед кімнати моєї холодний океан,
А за вікном лиш середина осені.
За вікном і холод, і дощ непрошені.
У змові з двома цими туман.
А океан все ще на моїй підлозі
І звідти чути розмови великих китів,
Та один із них обабіч тремтів,
Бо інших почути не в змозі.
Той кит лежав на пісках моєї кімнати,
А я пригощала його теплим чаєм,
Цей час для нас видався справжнім раєм
У межах маленької хати.
Ми говорили про все й ні про що,
Ми зустрічалися кожної ночі.
Аби тільки ніхто не наврочив
Ми завжди будемо разом якщо...
Та ось одної ночі не стало океану
І не з'явивсь на зустріч мій блакитний кит.
Чи загубився між бетонних плит,
Чи вирішив розбить мою оману?
Він більше не виходив з-під підлоги,
Бо він тепер живе в моєму серці.
І зачинивши за собою дверці,
Він читає лиш для мене власні монологи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694469
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Чудна Пташина