Іде сліпець по тротуару,
У нього свій в житті секрет,
Палка в руці, чорна оправа,
Відомий всім такий портрет.
Він тихо йде, неначе з бою,
Виходить з ночі навмання.
Бог наділив його судьбою,
Дав сильний голос і знання.
А інколи ідуть удвоє,
Красива жінка, поруч він,
І цокіт не дає спокою,
Бо каблучки неначе дзвін.
Він пам’ятає все довкола,
Впізнає завжди будь-кого,
Замість очей два чорні кола,
А в колах завжди чорне скло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694248
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2016
автор: Віталій Назарук