Розхитаний вітром осінній листок,
кружляв у повітрі створивши танок.
І гарне він танго для нас танцював,
а потім додолу кружляючи впав.
Осіннього сонця промінчик ясний,
пробився до нас крізь туман той густий.
Потішив усіх він останнім теплом
й сховався далеко десь там за селом.
Даючи дорогу хмариськам важким,
що гналися подихом вітра легким.
Собою закрили промінчик малий
і пустився дощ проливний і дрібний.
Листочки зривались один за одним,
кружляючи падали вальсом легким.
Оголені стали дерева й сумні
і сумно мені стало в тому вікні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694099
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.10.2016
автор: Лариса Василишина