...а пам"ятаєш, як летіли ми
назустріч один одному
десь між землею й небом,
поміж холодних крапель дощових
й листків пожовклих,
що, мов метелики, кружляли,
гнані вітром
у свій політ останній...
Скільки ж ми не бачились,
коханий, століть...чи днів...
років...тисячоліть?
Лиш серце знає:
це безодня часу незліченна!
Два листки,
що злиплися,
дві краплі,
що злилися -
так ми зустрілися.
Й поніс нас вітер
кудись за край землі,
де вже нема людей,
крім нас.
Хіба що листя жовте
й краплі дощові.
Та їм до нас байдуже,
бо надто холодно.
Лиш ТЕПЛО НАМ було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694018
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 12.10.2016
автор: Мирослава Жар