Найдорожча, найпростіша,
обіймає нас пора.
А для мене - надобріша,
ніби ненька, чи сестра.
Ще й до того - найбагатша,
щира подруга моя.
Хоч вона й не найтепліша,
і бува сумна, як я.
А вона ще й рятівниця
від нестатків і жари.
Свого твору витівниця:
хоч співай, а хоч твори!..
Йде від двору і до двору:
свіжа, вмита, чепурна.
Відвести не можна зору,
бо ж незмінно - чарівна.
Я чарівність ту сприймаю,
утішаюся до дна.
Хоч весну не ображаю,
осінь краща, ніж весна.
І я осені радію,
це моя, моя пора!
В ній усі мої надії,
переповнені добра!
Розвиває мою віру,
є тривога, й не одна:
Спопелити можуть мрію
лиш зневага і війна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693591
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 10.10.2016
автор: геометрія