Плачуть-сумують клени
котяться сльози чисті
вижухле та черлене
долі спадає листя
грається ними вихор
дихає в кронах важко
клени банують тихо
за щебетанням пташки
ніби не хочуть в душу
сіру мерзенну студінь
щоби вітри байдужі
били в клено́ві груди
наче тихенько просять
небо дощами вмите
щоб зачекала осінь
гнати знадвору літо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: Хлопан Володимир (slon)