Він заплатив матусею

[u](Присвячую    своєму    учневі    Сімоніченку    Костянтину    Леонідовичу,    учаснику    АТО,    у    якого    померла    мама,    так    і    не    дочекавшись    сина).[/u]

Він    заплатив    матусею    Росії,
Хоч  випадково    втрапив  у  війну,
Котра  розлуки    й    смерті    всюди  сіє,
Й  не  визнає  ніяк  свою  вину.
Він    заплатив    матусею    й    Донбасу    –
Її,  єдину,    у  житті  лиш  мав  –
Й    душа    його    не    зцілиться    і    з    часом,
І    не    одна    прокотиться    зима,

Поки  себе  відчує  він  природно,
Пізнає  перемоги  дивний  смак,
Адже    війна    іде    антинародна,
А    він    боєць,    а    не    слизький    слимак,
Щоби    ховатись    за    надійні    спини,
Він    син    і    батько    –    це    високий    ранг,
Такі,    як    він,    вороже  військо  спинять,
Хай    перед    ними    сам    орангутанг.

Не    дочекалась    ненька    перемоги
І  миті,    син  як  ступить  на  поріг
З    такої    небезпечної    дороги,    –
Господь    її    для    цього    не    вберіг…
Війна    ще    йде…    Донбас    смакує    кров’ю,
Душа    ж    матусі    з    Богом    розмовля
Про    те,    щоб    сина    огорнув    любов’ю,
Щоб    миру    дочекалася    земля.

Важкі    думки…    Тяжкі    часи    настали…
Клекоче    кров    у    венах…    Бій    іде…
Ростуть    по    Україні    п’єдестали…
Куди    ж    ти,    Боже,    далі    поведеш?..
30.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693303
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.10.2016
автор: Ганна Верес