Під небом кольору попелу,
чорні злодійки крадуть красу осінню,
розпинаючи дерева голі,
крильми понурими злу тінь кидаючи.
І над полями, болем зораними,
над вирвами-муками,
поживи злодюги шукають,
гвалт нестерпний здіймаючи.
Осінь. Не золота і не наша,
гайворонням ворожим розкрадена,
а на гіллі, смертю обпеченім,
дотлівають чиїсь останні надії.
Весна...................................
Чи судилось настати їй
на згарищі нашої світобудови?...
7.10.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693006
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.10.2016
автор: Іванюк Ірина