Як прикро, що я мушу йти,
Що мить прощання вже настала,
Що ми не знаємо, коли
Знов доля нас зведе зухвало.
Затерлися межи людьми
І, в нескінченній штовханині,
Ми біжимо кудись… Куди?
Пройшли роки, юнацькі, милі.
Але любов, як з гір струмок,
Дзюрчить і досі чистотою.
Став в горлі насухо ковток,
Бо вже прощаюся з тобою.
Літак піднявся, з висоти
Тебе відшукую очима.
Чекай мене й прости, прости…
Заплакана щезає рима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2016
автор: Г. Король