Вдихати...вдихати поволі
Нестримного вітру потоки.
Образи розчиняться, може,
І згинуть.
У снах і у витівках долі
Майнуть, озираючись, роки
І знову погрози вороже
Закинуть.
Тікати, тікати, бо знову
Періщать дощем без упину
Зловісні і заздрісні хмари
Без ліку.
За медом я чую обмову
І стріли направлені в спину.
Як важко уникнути кари...
Одвіку,
Замучена власним безсиллям,
Шукаю відьомськії лахи, -
На рунах не вказані дати
Спасіння.
Хизуєшся вкотре похміллям,
Мені залишаючи страхи,
А може не час розкидати
Каміння?
Вдихати...вдихати, без кисню -
Вже й водень не водень - дейтерій.
Смолою заліплено очі
Порожні.
Затягуєш немічно пісню,
З обряду пекельних містерій.
Гаптуєш видіння щоночі
Безбожні?
Вдихати...вдихати.
05.09.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692640
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 05.10.2016
автор: Ліна Ланська