Осіння казка

У  будь-яку  пору  в  лісі  гарно,  але  найкраще,  мабуть  восени.Опинившись  у  його  володіннях,  здається,  наче  у  казку
потрапив.І  де  тільки  різних  фарб  взяла  художниця-осінь,  щоб
розмалювати  все  такі  чудові  кольори.На  одному  дереві  знайдеш
червоний  і  коричневий,  зелений  та  помаранчевий.Сяє,  райдужно  переливається  на  сонці  осінній  багрянець.
   Ось  стоять  дві  берізоньки,  наче  дві  золотокосі  русалоньки  вийшли
з  жовто-гарячої  ріки  падолисту.Могутні  старі  дуби  стоять  мовчазні  та  суворі.Лише  зрідка  про  щось  перешіптуються  із  вітром.Здається,  що
вони  стережуть  спокій  осіннього  лісу.
   Дивіться,  як  причепурилася  калина.Яскраво-червоне  намисто  одягла  і  кличе  до  себе  в  гості  пернатих  лісових  мешканців,  пригощає  їх  терпкуватими  кисло-солодкими  ягодами.
   Не  дивуйтесь,  коли  зверху  на  вас  впаде  горіх  чи  соснова  шишка.
То  білочка  запасається  ними  на  зиму,  щоб  було  що  їсти  аж  до  весни.
А  це  вирішила  трішки  попустувати.
   ...А  присядьте  біля  пенька,  розгорніть  листя  та  уже  напівсуху  траву
і...ціла  зграйка  опеньок  сама  запроситься  до  вашого  кошика.
   ...Тихо  шурхотить  під  ногами  опале  листя.Приємно  ступати  по
такому  м"якому  строкатому  килимку,  вдихати  п"янке,  настояне  на
цілющих  травах  повітря.Отак  іти  б  та  іти,  милуватись  красою  і,
забувши  про  всі  земні  турботи,  заблукати  тут,  стати  часточкою  цієї
чарівної  лісової  казки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський