ОЙ, ТО НЕ РОСИ…

Ой,  то  не  роси...  Ой,  то  не  роси....  Ой,  то  не  роси.
То  гіркі  сльози,  то  гіркі  сльози,  то  гіркі  сльози.
Плакала  мати,  плакала  мати,  плакала  мати
В  своїм  садочку,  в  своїм  садочку,  що  біля  хати.

Плакала  мати,  плакала  мати,  плакала  мати
В  своїм  садочку,  в  своїм  садочку,  що  біля  хати.
Плакала  мати,  плакала  мати  та  ще  й  ридала.
Свого  синочка  вона  в  солдати  проводжала.

Іди,  синочку!  Іди,  синочку!  Іди,  мій  рідний!
Край  боронити,  край  боронити...  єдиний,  світлий.
Бо  є  у  тебе  найкраща  в  світі,  одна-єдина,
Земля  козацька,  земля  славетна  -  Україна!

Дніпро  широкий,  Дніпро  широкий,  Карпатські  гори.
Жито-пшениця,  жито-пшениця  у  чистім  полі.
І  край  дороги,  і  край  дороги  стрункі  тополі.
Судилось,  синку!  Судилось,  рідний,  це  в  твоїй  долі.

Своєї  долі,  своєї  долі  ти  не  цурайся.
Іди,  синочку!  Іди,  синочку,  та  повертайся!
Свята  молитва,свята  молитва  у  небо  лине.
Бог  збереже  нас!  Бог  збереже  нас  і  дасть  нам  сили!

Ой,  то  не  роси...  Ой,  то  не  роси...  Ой,  то  не  роси...
То  дрібні  сльози,  то  дрібні  сльози,  то  дрібні  сльози.
Плакала  мати,  плакала  мати,  плакала  мати
В  своїм  садочку,  в  своїм  садочку,  що  біля  хати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692277
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.10.2016
автор: Надія Башинська