І йдеш, і йдеш, і йдеш, і йдеш, і йдеш...
і раптом друзі стали невагомі,
і раптом підкоряєшся утомі,
і вороги незнамо де,
а йдеш...
Причин іти нема, є просто шлях,
а що робити з ним, як не проходить:
від пуповини в пологові води,
щоб йти і йти, і йти, і йти задля.
І йдеш...
Збиваєшся в гурти іти
і їх цураєшся, як той самітник,
і час - примара-вбивця непомітний,
і зойкнеш лиш:" О, Брут, і Ти? І Ти..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2016
автор: Маріанна Вдовиковська