Невже…
Невже усе поставлено на карту?...
І вітер перемін в лице щосили...
У долі б запитати, чи не варто,
Чому так не буває, як просили?
А коли сонце світить - ніч буває?
І одиноко в натовпі шумному...
Скінчилось небо - вчора ще безкрає.
І хтось вкрав стежку, що веде додому.
Крадеться в душу сіра безпорадність,
Шмага в лице холодний, злючий вітер.
Переплелися разом сум і радість,
І мрії, що не встигли спопеліти.
Невже усе поставлено на карту?...
А вірити у краще?...Може варто?...
На вірш Nino27 «Невже…»
НЕ ВСЕ ЗРАЗУ…
Не став ніколи зразу все на карту,
Хай навіть вітер перемін в лице,
І не питай у долі, а чи варто,
Спинити біди вистрілом з свинцем.
Хай буде день, коли на небі сонце,
Радій бо дню при сонці золотому,
Хай воно світить в вимите віконце,
Стежку тобі освічує додому.
Гони від себе сіру безпорядність,
Борися з вітром - це ж бо тільки вітер,
На серці завжди хай панує радість,
А вітер злючий твої біди витре.
Дано життя, повір, що жити варто,
А мріям не потрібно попеліти,
Не став ніколи зразу все на карту,
А варто вірити у краще й жити,
Жити, жити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2016
автор: Віталій Назарук