Той дощ осінній застав нас під вербою.
Чи випадково трапилось, чи ні?
Стояв ти поряд, ти був зі мною.
І стукіт твого серця передавсь мені.
Його відчула я, відчула я... Відчула!
Мов пташка в клітці, серденько твоє.
Тоді уперше обійняв ти мене,
бо зрозумів ти серденько й моє...
Той дощ осінній йшов такий рясненький!
Співали весело ті краплі дощові.
Хотіла осінь бачить нас з тобою.
В твоїх обіймах солодко мені...
А поряд кущ калиновий розлогий.
До нас тягнувся, віти простягав.
І загорались ягідки червоні
від ніжних слів, що ти мені шептав...
Краплини падали з чола твого на мене,
І ми сміялися... сміялись досхочу.
Яким же гарним був той день осінній,
Що цілував нас краплями дощу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2016
автор: Надія Башинська