***

Під  пресом  сірих  хмарочосів,
В  безтямних  пошуках  багатств,
Немає  місця  для  людини,
Яка  пішла  у  небуття.

У  вирі  блуду  споживацтва
Немає  місця  для  душі,
Немає  місця  для  любові  –
Це  все  на  цвинтар  віднесли.

Подоба  людськості  крокує,
Бездушність  захопила  світ.
І  зведені  високі  стіни
Від  зайвих  мрій  і  почуттів.

Не  треба  більше  дух  плекати  в  серці,
Ми  можемо  прожити  без  життя.
Немає  місця  в  світі  для  людини,
Вона  пішла  у  небуття…


Але  і  крізь  асфальт
Рослинка  пробивається  до  світла,
Тому  настане  час  пробудження  людей.
Немає  ще  такої  сили  в  світі,
Яка  б  змогла  убити  в  нас  людське.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2016
автор: Олексій Журавленко