Я так любив тебе лише одну..
Таку просту, єдину, неповторну.
Не знав без тебе я уже і сну,
Хоч як життя й було комбінаторне.
Не бачив інших постатей тоді.
Усі що були, десь такі далекі.
Та ти пронеслась наче по воді
І відійшла, розбивши усі глеки.
Від серця попіл і легенький жар,
Яким я взимку інколи рятуюсь.
А так... у мене... незаповнений ангар,
В якім я топлюсь, мерзну, ігноруюсь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2016
автор: nevidomyi_poet