[b]́КВІНТЕСЕНЦІЯ [/b]
Я ішла крізь терни доріг,
Брала волю у руки, сміливість клала на плечі,
Лиш вогонь у душі жеврів і не стих,
Мені ставало кожного кроку легше.
Я ішла крізь пустелі далеких степів,
Де 40 років євреїв водив Моісей
Я пам'ятаю той відчай, спадок, біль,
До землі обітованої шлях іудей.
Я ішла крізь моря, океани, ріки,
Повелителю моря давала поради,
Мені хвилі Нептуна далися взнаки,
Він казав, що краще шторму не знати.
Я ішла крізь гори, Гімалайські хребти,
Еверест підкоряла, бачила безвість,
На Голгофу взійшла крізь роки самоти,
Зрозуміла, що справжність у людях є ще...
Я ішла безталанно, без болю, ніяк,
Замерзала у полі, ночувала під зливою...
А Господь на піску написав мені так:
Зараз твій час бути щасливою,
Бути щасливою,
Бути щасливою... [/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691641
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2016
автор: Вікторія Загорська