Я дивлЮся на тебе і так гірко від думки
що в очах моїх сльози. І ти бачиш ті муки.
Я, повір, не хотіла щоб було так незручно.
Я і справді воліла б посміхатися штучно,
та боюсь у цій справі я зовсім профан.
Обернись, не торкай свóїм поглядом ран,
я ж не смію торкати твоєї усмíшки
навіть думкою, навіть на трішки.
Я не хочу щоб ти говорив, мовляв, жаль.
Бо слова - набір літер, слова то вуаль.
Якби справді жалів, не стояв би навпроти.
Зникни з моїх очей! Подаруй мені дотик...
Забирайся подалі! Поцілуй на прощання...
Я уже божеволію. Забирайся! Негайно.
Я не злюсь. Вибачай. Не твоя в тім вина,
що сьогодні, і вчора, і завтра сумна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2016
автор: Іра Клочанюк