Ви, мов привиди, ви блукачі
По сторінках чужих. Вам намазано меду.
Що шукали знайшли? Шукачі,
Невідомих облич Інтернету.
Ви обличчя своє… за замок, на гачок,
Та думки зариваєте в яму.
Заборонений доступ з простих патичок.
Заборона ярить, мов би рана.
Невідомий мені, хоч і прізвище є,
Що забув ти у думці моїй?
Не писати тобі, не змовчать... про своє
Не про долю свою та про місце у ній.
Ти заходиш щораз, мов би тінь від Луни,
Мов крадій, що боїться пізнання.
Підніймаєшь , буває, слова ни кпини*
Тільки чую я заздрість волання.
Я себе не ховав за обличчям чужим.
Все що є, то моє… не змінити.
Не згинав ні словес та ні спин
Я собою бажаю прожити.
Та пісок, поміж пальців, стікав в небуття
Засіває слова... затирає думки.
В машкараднім обличчі втікає життя.
Я живу, я живий... ну, а ти?
КпинИ - насмішка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691296
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 28.09.2016
автор: Dema