Таксофон
Щастям душу завеснять
всі знайомії місця,
світлом серденько яснять,
давши спогад до кінця,
щоб згадати ті часи
міста рідного до сліз,
як на вулиці Краси,
парк буяв, неначе ліс.
У парку був таксофон
дуже гарний, хоч старий,
в ньому завше марафон
часом просто чималий:
кожен день і кожну ніч
йшли розмови про любов,
кожне слово, ніби клич,
що розпалить нашу кров.
Школярами ми були,
дивом бачили життя,
ніччю втішною цвіли,
не чекавши забуття,
що дві долі розвело
в різні боки і міста,
та кохання довело,
щастя штука є проста.
Дві монети на дзвінок,
що дарує голос твій,
всі думки підуть в танок,
ожививши образ твій.
Як з тобою говорю,
то малюю вже на склі
серце з написом "Люблю
лиш тебе на всій Землі!"
Вже роки взяли своє,
парк в бетоні потонув,
мов кохання те моє,
яке досі не забув.
Хмарочоси надихнуть
свій дістати телефон,
щастям спогад сколихнуть
про любовний таксофон.
Віктор Цвіт 22.09.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2016
автор: Віктор Цвіт