Я звичайна собі людина.
Дім-робота, робота-дім.
Є собака та кіт. Будинок.
Мікрокосмос моєї родини.
І довкола прекрасний світ.
Стрімголов він біжить по колу.
Весни змінюють осінь. Літа.
Та так само спішу додому,
Де матуся зове до столу
і лінивого мне кота.
І журюся. А з тим - пишаюсь!
Всі, що є на землі хвилини,
мов у дзеркалі відбиваюсь
видноколами, виднокраєм,
у єдиній своїй дитині...
Як звичайна собі людина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: Meggi