[b]А навкруги - мої сліди :
На паморозі, на камінні.
Уже на скошеній траві
Приліг лапатий, білий іній.
Невірний, легкий, нетривкий
Блистить мереживом спокуси
Накинутим на ці ліси,
Невинним подихом зими,
Немов дівчини світлі коси.
Озвавсь під легкою ходою
Тендітним хрустом самоти.
Та він і я, лише ми двоє
Прийшли послухати ліси
Вже майже сплять. У полоні ранку
Одвічні , темні й промінь тут
Пройшов крізь гілля, став серпанком,
Щоб більш підкреслити красу.
Спалохані злетіли птахи
Під небо співом піднялись.
І полетів на землю маком
Кришталь із інею тонкий.
Упав в сліди, торкнувсь волосся,
І білим димом там осів.
Так стала я найпершим гостем
Ще непочутої зими.
09.07.2016[i][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2016
автор: Євеліна Сафо