Подруго, рідна моя, знаю далеко
Та хоча би по скайпі
Словами від яких зовсім нелегко
І серце крається навпіл
Тиша ранкова і знаєш варто
Зробити незвичне, прогулятися містом
Просто насолоджуватись цим ранком
Зібратись думками простих істин
Знаєш, мені не треба багато
Погляди, посмішки, щирі обійми
Ніколи не йтиму туди куди натовп
Що сенсом життя бачить спокійне…
Скучив безмежно і в окремі хвилини
Ти тут, повір, і ніщо кілометри
Просто якісь надприродні сили
Стерли їх і залишили лиш міліметри…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2016
автор: Тарас Процик