Як струни гітари, так роки життя,
Проте їх не шість і не сім – значно більше…
Басовії струни – роки каяття,
А тонкії струни – вони наче вірші.
Ось грає гітара, звучить полонез
І пишуться вірші п’янкі, як кохання,
Роки пролітають під осінь беріз,
Тут враз полонез переходить в страждання.
І знову вірші, кожен вірш – це струна,
Натягнута трішки, а часом сильніше,
Найкраще натягує струни весна,
Вона про кохання все пише і пише…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2016
автор: Віталій Назарук