Прислів‘я у народі є не дарма,
що чоботар, як завжди, без чобіт.
Це свого роду генетична карма,
що підкорила пострадянський світ.
Життя усе віддав системі права,
і сам від неї все життя страждав.
Мої права топтали зліва й справа,
фактично я не жив, а виживав.
Та, дякувати Богу, не каліка,
дожив до пенсії, хоч не терплю нероб.
Все ж тішу себе тим, що я не лікар,
а то б давно помер вже від хвороб.
А ще я співчуваю добрим людям,
які не крали і не брали хабарів.
Дай Боже, щоб вони завжди і всюди
юристів не стрічали й лікарів!
24.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092405891
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690653
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2016
автор: Олександр Мачула