Чому світ схожий на тебе
Чому заповзаєш в трахею тьмяну й прокурену
Все моє мучить чому
І ти крадій учорашніх ідей
Затійник, убивця та просто дитя
Та чи б я не прийшла ?
Та чи не була б вищою за тебе щоб огортати твою голову своїм тілом
Щоб не гуділо
А сонце не взойде у тобі
І не сяде
І не змінить
І моє байдуже заплаче
Так сильно
Я поцілував простір
Ти як простір і небо і світ
Із ліній
Та чи листя цілується
Воно заповнює простір тремтінням
А я сплітала пов'язку з пирієвого коріння
Білу , і сліпу
І сказала моєму серцю
Не мій , і не моя
І забула жінку вигадану , жінку байдужу , не справжню
Що мої вогні шо ростуть у горнятах , у лазуровій воді
Гниють і смердять
І руки твої відрублені в формаліні лежать
І сонце не гріє
І вічна пітьма на серці
Стратосфера над обличчям
І дихає життям у твоїх обіймах хтось
Ти досі стоїш і боїшься
І вмієш і знищуєш і все таке інше
А я поцілувала простір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690478
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.09.2016
автор: sofjadamenko