розучились прощатися ластівки
мовчки мерзнуть по глиняних горщиках
вирій пахне чужими вуздечками
очеретяними дощечками
і по кладках біжать босі буслики
по коліна в болотяній твані
хто не чув тут лишилось до осені
лиш одне нерозлучне кохання
що ховається під парасолею
по-під стріхами призьб і конюшень
замерзає кохання в самотності
точить зуб на кілометри гужеві
замерзають спізнілі ластівки
тонуть бусли по гніздах-зимівниках
до весни засинає кохання
без коротких ледь видимих вісточок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2016
автор: Андрій Люпин