І хай він мовчить, наче риба в воді.
Втікає зі стежок її і подій.
Спогад про нього не замурує в стіну.
Не прожене його погляд зі свого сну.
Як злодій, підглядатиме за його життям.
Та навстріч йому не вийде з укриття.
Невидимо водитиме довкруж нього хороводи.
Не попросить аудієнції, не чекатиме нагороди.
Просто рукою розгорне небо.
Скаже Богові: «Дай йому те, що треба».
Варитиме його слово у парнім молоці,
Поки не розтопиться, як шоколад у руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)