Не напишу́, не попрощаюсь,
Я не грішу́, не захищаюсь.
Немає сенсу вести мову,
Я ставлю лиш одну умову.
Я вірила, що ви всі щирі.
Що бу́демо ми жити в мирі
І що немає в вас брехні
Та то здалось усе мені.
Закрию двері, розіб'ю мости
І не звернусь більше на "ти".
Я не всміхнусь, не завагаюсь,
Не напишу́, не попрощаюсь.
Так складається в житті,
Зустрічаємо людей ми на путті.
Розмовляєм напроліт часа́ми,
А потім розлітаємось птаха́ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690281
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2016
автор: Капустинська Галина