Двадцять п'ятій річниці Незалежної України присвячується.

[b]
[b]Впадуть  люті  воріженьки.[/b]

Вірний  Бог.  Господь  –  правдивий,
Правду  завжди  каже.
Як  говорить,  так  і  зробить,
І  ще  й  ґудзь  зав’яже.

Впадуть  люті  воріженьки
Між  двома  морями,
Бо  плюндрують  нашу  неньку,
І  топчуть  ногами.

Палять,  нищать  супостати,
Крівцю  п’ють  з  народу,
Та  не  зможуть  нас  зламати  –
Козацького  роду.

Будем  жити  ми  щасливо  
В  Вільній  Україні!
Дасть  Господь  багате  жниво
Господній  дитині!

Засмердиться  ворог  лютий,
І  весь  світ  побачить,
Що  без  Господа  і  сильний
Нічого  не  значить.

Пророцтво  Господнє  через  Пророка  Йоіла  2:21-22.  
«А  цього  північного  ворога,  віддалю  Я  від  вас,  і  його  в  край  сухий  та  спустошений  вижену.  –  його  перед  до  східного  моря,  його  ж  край  –  до  того  моря  західного.  І  вийде  злий  запах  його,  і  підійметься  сморід  його,  бо  він  лихо  велике  чинив.  «Не  бійся  ти,  земле,  а  тішся  й  радій,  –  бо  велике  Господь  учинив!»»  

ХАЙ  І  ПО  НАШИХ  ЗЕМЛЯХ  НЕ  ХОДЯТЬ.
Марно  загиблим  синам  України  присвячується.

Позаростали  стежки-доріжки,
Там,  де  ходили  милого  ніжки.
Позаростали  зіллям-травою,
Де  ми  любились,  милий,  з  тобою.

Нам  посміхались  місяць  і  зорі,
Щиро  вітали  у  рідному  морі.
Нам  здавалося:    буде  –  навіки,
Повнитись  будуть  радістю  ріки.

Лише    ті,  що  «дарують  свободу»,
Кинули  в  край  чужого  народу.
Месників  куля  вразила  в  груди  –
Пісні  твоєї  більше  не  буде…

І  всі  доріжки  позаростали,
І  мої  коси  сивими  стали.
А  на  могилі,  в  угорському  краї,
Вітер  про  волю  пісню  співає.

І  їх  тополя  віття  схиляє,
Коренем  тисне,  серденько  крає.
Згляньтеся,  люди,  будьте  вже  пильні,
Більше  не  множте    купи  могильні.

Хай  і  по  наших  землях  не  ходять
Ноги  чужинські.  Більше  не  родять
Маків  кривавих,  кров’ю  политі,
Поля  українські  сльозами  вмиті.

Станьмо  всі,  браття,  дружно  –  стіною,  
Нашу  любов  візьмімо,  як  зброю.
Всі  до  одного  –  за  Україну!
За  Батьківщину  нашу  Єдину!  

Так,  Незалежну!!!  –  Ворог  сміється.
Скільки  б  не  вилась,  нитка  –  порветься,
І  розсипляться  вражії  пута!
Україна  –  не  буде  закута!

Жити  буде  в  віках  Україна,
Благословенна  Богом,  Єдина.
Так!  Самостійна,  мирна  і  добра.
Господь  –  її  щит!  З  Ним  –  непоборна!

[/b]


[b]Будьмо,  браття,  ми  єдині![/b]

Хай  же  згинуть  воріженьки,  як  на  сонці  іній!
Заживемо  в  мирі,  браття,  в  рідній  Україні.
Будуть  жити  наші  діти  в  достатку  на  волі  –
Зацвітуть  усюди  квіти  щасливої  долі.

[b]Слава  Богу  й  Україні  і  хвала  навіки.
Будьмо,  браття,  ми  єдині,  як  із  морем  ріки.
Слався,  рідна  Україно,  з  заходу  й  до  сходу  –
Мир  і  щастя,  вічна  радість  твоєму  народу.  [/b]

Зашумить,  заколоситься  золота  пшениця,
І  не  буде  більше  в  тебе  ‘  молода  вдовиця’.
Хай  любов  і  мир  царює  завжди  в  Україні,
Мова  рідна  не  змовкає  у  нашій  родині.

[b]Слава  Богу  й  Україні  і  хвала  навіки.
Будьмо,  браття,  ми  єдині,  як  із  морем  ріки.
Слався,  рідна  Україно,  з  заходу  й  до  сходу  –
Мир  і  щастя,  вічна  радість  твоєму  народу.  [/b]

Зацвітуть  сади  квітучі  з  півночі  до  моря.
Любім,  браття,  Україну,  щоб  не  знати  горя.
Дай  нам,  Господи,  з  Тобою  жити  й  процвітати.
Із  неправдою  в  двобої  зло  перемагати!

[b]Слава  Богу  й  Україні  і  хвала  навіки.
Будьмо,  браття,  ми  єдині,  як  із  морем  ріки.
Слався,  рідна  Україно,  з  заходу  й  до  сходу  –
Мир  і  щастя,  вічна  радість  твоєму  народу.  [/b]


Галина  Яхневич.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2016
автор: Тріумф