С. Есенин. "Мечта" (переклад українською)

[b]Мрія[/b]

1

В  гаю  на  смарагдових  ялицях
Листя  золотиться  верб  сухих.
Вийду  я  на  берег  подивиться,
Плюскіт  заводі  як  майже  стих.

Місяці  два  ріжками  гойдають,
Брижі  каламутить  жовтий  дим.
І  бугай  тихесенько  ридає,
Гладь  трави  й  озер  -  один-в-один.

У  звучанні  цім  обкошеного  лугу
Чую  я  знайомий  серцю  клич.
Кличеш  сумувать,  моя  подрУго,
До  сонливих  берега  облич.

Довго  не  бував  я  тут  й  багато
Бачив  світлих  зустрічей  й  розлук.
Та  завжди  беріг  у  собі  свято
Ніжний  згин  твоїх  туманних  рук.

2

Тихий  хлопець,  лагідний  собою,
Цілував  в  уста  що  голубів,  -
Стан  тонкий  з  повільною  ходою,
Моя  мріє,  я  в  тобі  любив.

Я  ходив  і  по  містам  й  по  селам,
Я  шукав  тебе,  твої  світи.
Часто  сміхом  жвавим  і  веселим
Вабила  мене  у  жито  ти.

Потай  за  церковною  стіною,
В  білий  храм  якОсь-то  я  забіг:
Синьою  вмиваючись  водою,
Сонце  кинуло  орар  до  ніг.

Мов  чернець,  стояв  в  червонім  блиску,
Враз  здавила  горло  тишина...
Під  габою  чорною  так  близько
Ти  пройшла  й  поникла  край  вікна.

3

З  паперті  під  дзвонове  гудіння
Сходила  ти  в  ароматі  свіч.
І  не  міг  я  стримати  тремтіння,
Не  торкнутись  рук  твоїх  і  пліч.

Я  хотів  сказати  так  багато,
Млоїло  що  душу  дотепер.
Але  шлях,  серпанком  обійнятий,
Тихо  парував  поміж  озер.

Зиркнула  ти  тихо  на  долини,
Де  в  траві  звивалася  імла...
І  упали  негусті  сивИни
Із  твогО  зів'ялого  чола.

Бганки  одягу  ледь-ледь  блідніли,
Й  марилось  -  посеред  темних  вод,
Ідучи,  жував  мої  надії
Твій  беззубий  шепелявий  рот.

4


Та  недовго  душу  холод  мучив.
Мов  крило,  припав  до  її  ніг.
Нове  почуття  собі  нав'ючив
Й  до  нових  пошкандибав  доріг.

І  без  шву  стягнулась  в  серці  рана.
Пал  загас,  за  ним  пройшла  любов.
Але  знову  вийшла  ти  з  туману
Від  краси  і  світла  бігла  кров.

Прикриваючи  лице  рукою,
Шепотіла:  "Глянь,  я  молода.
Це  життя  тебе  лякало  мною,
Я  ж  уся  -  повітря  і  вода".

Серед  звуків  скошеного  лугу
Чую  я  знайомий  серцю  клич.
Кличеш  сумувать,  моя  подрУго,
До  сонливих  берега  облич.

[url="http://slova.org.ru/esenin/mechta_v_temnoiy_roshe/"]
[b]Текст  оригіналу[/b][/url]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690173
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 22.09.2016
автор: Роман Селіверстов