Не вір, не вір! Ця вся брехня
Не привід для образи.
Хто наклеп звів, неначе я
У когось був наразі?
Хто клин дубовий вбив між нас?
Але не в цьому справа…
З тобою все, як в перший раз…
То звідки ця примара?
Твоя розгнівана душа,
Попри свою наївність,
Плекає зло біля вікна
Й жбурляє в двері милість.
Ні те, ні друге не прийму.
Брехня – разюча сила.
Ти все ж повірила… Чому?
Куди любов поділась?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2016
автор: Г. Король