Ти дощі цілувала –
До нитки вбирала їх вчення,
У розмові із небом
Шукала загублений рай.
За межею розлуки
Зникає солодке натхнення,
І мелодій осінніх
Стихає барвистий розмай.
Неприборкані мрії
В чеканні міжзоряних весен
Несезонно дозріли –
Злетіли в думок тишині.
За межею – самотність,
Дощами утворене плесо,
Без кохання не варті
Нічого далекі вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2016
автор: Серафима Пант