Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2016
автор: Олена Жежук